Шишки їстівні? Ще й які!
Ну що, хлопці та дівчата – готуйте ложки! Бо в нас тут не просто варення з ягід-фруктів, а з... соснових шишок! Так, з тих самих, що під ногами в лісі хрустять. Але не думайте, що воно гірке чи якесь там неїстівне. Навпаки! Смак варення виразний деревний, смоляний, медовий, тільки з деревною нотою. Залишає такий самий післясмак. А пахне як! Ніби в лісі стоїш та повітря хвойне вдихаєш. Це вам не просто солодощі до чаю. Колись таке для знаті готували. А тепер і ви можете спробувати цю розкіш.
Хочете знати, як робиться це диво?
Спочатку збирають молоденькі шишки, зеленуваті, від яких пальці липкі. Потім варять у сиропі – повільно, з любов’ю, бо спішка тут ні до чого. Без консервантів, фарбників чи інших хімічних страшилок – тільки природа.
Готові шишки – ніжні, на зубах не тріскають, але характер мають – смолистий, солодкий, з ледь відчутною гіркотою. Нагадують смак меду з вощиною, прополіс. Жувати їх можна, бо не дубові, розкриваються на язиці, випускаючи весь свій хвоєвий шарм.
Розкошують шишки в густому темно-бурштиновому сиропі, тягучому, що ложку тримає. І пахне варення тим лісом, аж голова крутиться.
Чому варто спробувати?
Та хоча б тому, що воно – не таке, як всі! Бо хто ще робить варення з соснових шишок? Отож. Це смак, який зігріває і, до того ж, лікує. Кажуть, що воно для горла добре. А я б сказав, що й для душі. Поїжте з чаєм, покладіть солодкі шишки на сир, млинці чи на що ви там ще хочете. Тільки не кажіть потім, що вас не попереджали! Бо ж варення з шишок – така штука, що як спробуєш разок, вже не відкрутишся.
.png?r=x)
