Літо в банці: солодке та ароматне
Ох, і смак у цієї начинки! Відкриваєш банку – і, ніби, на дворі червень, а ти стоїш серед кущів стиглої полуниці. Пахучої-пахучої, з червоними боками, що так і проситься, аби її з’їли. Прямо посеред городу. Так і зробив би: зібрав пригорщу ягід і до рота кидь – пошвидше відчути ягідну солодкість, кислинку… А потім ще одненьку. І ще. Уявили, як то смачно? Те ж саме і наша начинка зі шматочками полуниці. Густа, тягуча, солодка, вона нагадує дитинство, найдобріше варення. Можна їсти ложкою, а можна – у випічці, або змастити тости – це вже хто, як любить.
Як варять полуничну начинку
Відчувається, що готують цю смакоту з великою любов'ю. Малину для начинки збирають на полях Подніпров’я, ретельно миють, перебирають від зіпсованого. Найспіліші, найсоковитіші плоди варять (без жодних консервантів). Для загустіння додають крохмаль, а щоб смачило – лимонну кислоту та цукор. Але небагато, аби не «приторне» було. Виходить справжня домашня заготовка: освіжаюча, коли їси – ледь відчутно, як кісточка хрустить. До речі, подрібнена ягода при запіканні ще гусне, карамелізується. Точно, як у домашніх пиріжках: за зубами тягнеться, але й не склеює. Їв би і їв!
Смачно, просто, по-українськи
Полунична начинка – натуральна, а, головне, з ягід, вирощених на рідних полях! Того й найсмачніша, найкорисніша. Можна і в сирники покласти, і в пиріг. Чи із сиром поїсти. А, як з морозивом, то краще будь-якого фруктового наповнювача. А хочете, то просто намажте полуничну масу на хліб, і ось вам – готовий легкий перекус. Наминаєте потихеньку – насолоджуєтеся, ситієте.
То як – вам банку, дві? А, може, відразу три? Беріть, бо потім може не бути.
.png?r=x)
