Така смачна, що навіть сусіди позаздрять
Знаєте, гостював я якось у бабусі в селі. Сидимо ми вечеряємо, а на столі – ця ікра. Спитав у бабулі: «А як ви її робите, що така смачна?» А вона сміється та й каже: «Секрет, не скажу, їж». Ось і я вам того секрету не повідаю, та скажу точно – ікра смачніша за будь-яку іншу! Ну знаєте, буває ж така, що кисла, або надто солодка, чи взагалі ніяка. А ця – золота середина. І спецій в міру, і кислинки трохи, і солоденька така. То, чому б і не скуштувати?!
Секрет бабусиного шедевру
Простий до «не можу». Кабачки беруть такі, що з городу тільки-но зірвали, соковиті та молоденькі. Ріжуть на шматочки, тушкують з морквою та цибулькою, додають томатну пасту, зелень кропу, петрушки, та ще перчику з сіллю, щоб збагатити смак. І обов’язково капають олію, щоб ікра кабачкова була гладенька, блискуча. Все це вариться, аж поки вийде паста. Однорідна така, блідо-морквяна, маленькою зернинкою. Понюхаєш – пахне, ніби, хлібом. А їси … смак вивірений, натуральний, з легким пряним ароматом. Хочеться ще і ще.
Улюблена класика на шматочку хліба
Смакували цією ікрою ще наші бабусі й дідусі. А ми їмо зараз. І не набридає. А знаєте чому? Бо страва ця справжня, домашня, як та, що з печі. Не рідка, але й не густа: хоч легко намазується, проте не стікає. Ото на хлібчик якраз! Ікра з кабачків ідеально пасує до картоплі, гречки, м’яса. Та й просто так можна, без нічого – гурмани знають, що з того виходить. Загалом, універсальний продукт!
.png?r=x)
