Смачніша за паштет, я не перебільшую
Ікра гарбузова – що за штука? Повірте, така смакота! Без доданого цукру, апетитно-блідого кольору (отже, не переварена), легко пряна з солодинкою. Втім не настільки, що на зубах хрустіти. Смачна «кашка» однорідна, добре тримає форму – з бутерброда не поповзе. А як пахне! Овочами, що ось-ось із грядки позбирали. Сік ікра не пускає, і оцтом в ніс не віддає. Добра, та й усе!
Від поля до банки: шлях гарбуза до вашого столу
Щоб зробити таку ікру, гарбузики беруть тоді, коли в них аж бочки зачервонілись. Як постукаєш – бухтять «барабаном». А гудина геть відсохла. Отже, овочі найспіліші. Збирають їх на місцевих угіддях Івано-Франківщини. Ретельно очищають, перетирають в кашу. Потім додають свіжу моркву, зелень кропу, петрушки. Для багатого смаку – томатну пасту, сіль, та приправляють перцями. А, ще – цибульку, щоб було по-нашому, по-українськи. Золотиста, ароматна, з легкою кислинкою, ікорка вражаюче смачна. Як колись із продмагу, тільки ще добріше!
Гарбузова ікра: з'їсте ложку – і захочете всю банку
Скажу вам так: після цієї ікри ви інші закуски не схочете! Це вам не якісь там паштети або ікра з баклажанів. Вищий пілотаж кулінарного мистецтва! Гарбуз солоденький, спеції ароматні, а оцет не кислить. Такої ікри багато не буває.
І не хвилюйтеся за здоров'я – ненатурального тут бути не може. Та й до всього цей продукт підходить: до картоплі, м’яса. Його і на бутерброд намажеш, і з сиром поїси…. А ще ця ікра чудово зберігається. То взимку матимете завжди смачну закуску під рукою.
.png?r=x)
