Ох, ці помідорки – це ціла історія!
Уявляєте, берете ви такого помідорчика, легко прокушуєте щільну шкірку, та відчуваєте, як сік розливається по всьому роті. Зразу солодкий такий, як перший ковток компоту в спеку, потім – кисленький, як спілий агрус. Помідорки, такі скажу вам, ух! Хочеться тягнути прямо з банки – ще і ще, поки дно не побачиш. Їх, наче в раю поназбирали. Як спробуєте – зрозумієте, про що я!
Як ми маринуємо помідори
Помідорчики зібрано ще влітку, коли сонце пече так, що аж шкіра червоніє. Відбираємо найкращі, всі – середнього розміру, щоб і їсти було зручно, і з банки діставати. Ретельно миємо, опускаємо в тару зі скла та заливаємо класичним маринадом: трохи цукру, трохи оцту, гірчиці в зернах, духмяного та чорного перцю, лаврушки. Для пікантності додаємо часнику, а для аромату – свіжу петрушку. Та й хай собі стоїть під кришкою. А коли смакуєш, то ніби й прості такі помідорки …. Але ж такі, що і юшку з них випиваєш.
Прямо з городів нашого українського села!
Помідорки вирощені без жодних штучних добавок, мариновані за старовинним рецептом. Таа, як бабуся веліла. Смак? Такий, що згадаєте дитинство. Кисло-солодкий, трошки гострий, з легким часниковим ароматом. Всі спеції натуральні, ні натяку на штучне. Тому й смак такий особливий, домашній.
Таких помідорів ви точно не пробували. Отож, не зволікайте, бо швидко розбирають.
.png?r=x)
